К основному контенту

СУЧАСНЕ ТЛУМАЧЕННЯ ПРОБЛЕМИ ШТУЧНОГО ІНТЕЛЕКТУ. ЗАСТОСУВАННЯ ШТУЧНОГО ІНТЕЛЕКТУ В УКРАЇНІ ТА СВІТІ

Проблема штучного інтелекту відноситься до групи "хронічних" проблем, розв’язання яких насправді не є необхідним для виживання людства. Основною рушійною силою на сучасному етапі є наукова цікавість. Пройшли ті часи коли створення повноцінного штучного інтелекту вважалось цілком здійснимою метою, досягнення якої при порівняно невеликих капіталовкладеннях (а в умовах холодної війни світових наддержав гроші для розробки стратегічних напрямків науки взагалі не лічили) обіцяло надати кардинальні економічні та військові переваги. Розробка проблеми хоча і не наблизила нас до створення діючого штучного інтелекту, однак стимулювало розвиток багатьох галузей практичної науки і справила значний вплив на процес пізнання людиною себе як мислячої істоти. Зокрема, збагатилися наші знання принципів роботи мозку, його фундаментальних механізмів та його молекулярної природи. Прямим розвитком цієї сфери знання повинно бути розумне керування мозком у майбутньому, а також використання законів його діяльності для конструювання різноманітних механізмів, що складають основу технічного прогресу в нашу епоху.
Наукові дослідження у галузі штучного інтелекту поділяють на два напрямки: програмно-прагматичний та біонічний. Перший напрямок охоплює створення програм, за допомогою яких можна вирішити завдання, що до цього вважалися виключною прерогативою людини (логічні задачі, задачі пошуку, класифікації і т. ін.). Другий напрямок досліджує проблеми штучного відтворення тих структур і процесів, які характерні для живого людського мозку та лежать в основі процесу рішення завдань людиною. У зв'язку зі складністю цілей та завдань біонічного напрямку на цей час у галузі штучного інтелекту домінує програмно-прагматичний напрямок. У цьому напрямку не стає питання про адекватність структур та методів, що використовуються, тим, якими користується в аналогічних випадках людина, а розглядається лише кінцевий результат рішення конкретних завдань.
З точки зору практичних результатів програмно-прагматичного напрямку виділяють такі розділи: інтелектуальні програми (програми рішення інтелектуальних завдань), робота зі знаннями (теорія і програми), інтелектуальне програмування (теорія та сервісні інтелектуальні програми), інтелектуальні програмні системи. Видами інтелектуальних програмних систем є: експертні системи, інтелектуальні інформаційні системи, розрахунково-логічні (гібридні) системи, інтелектуальні системи проектування та наукових досліджень, інтелектуальні роботи, системи для навчання.
В проблемі штучного інтелекту, на мій погляд, можна виділити два основних напрямки, які на сьогодні співіснують:
1. Напрямок, який є розвитком класичного розуміння штучного інтелекту (задачі зворотного конструювання інтелекту людини).
2. Сучасний напрямок пов’язаний з еволюційним підходом.
Класичний підхід вважає що для створення штучного інтелекту треба досконало вивчити людський мозок, тобто матеріальне втілення природного інтелекту. Після цього буде легко змоделювати всі процеси в мозку за допомогою технічних засобів. Отримана модель і буде володіти штучним інтелектом.
Класичний підхід пройшов в своєму розвитку довгий шлях від вивчення будови окремих нейронів до сучасного функціонального магнітно-резонансного нейрокортування мозку, що дозволяє напряму вивчати еволюцію функціональних систем.
Головним теоретичним здобутком класичного підходу стало розуміння принципової помилковості обраного шляху досліджень. Цінними також є розроблені частинні випадки штучного інтелекту: експертні системи, системи розпізнавання образів і мови. Головна мета, а саме, створення повноцінного штучного інтелекту, який би пройшов тест Тьюрінга, не була досягнута. Важливим наслідком класичного підходу стало розуміння того що ми не до кінця розуміємо саме поняття інтелект. Безперечно, існує багато визначень інтелекту, однак весь час виявляється що його дійсна сутність втікає від науковців. Таким чином питання про створення штучного інтелекту відкладається до з’ясування змісту поняття інтелекту взагалі. Відповідь на це питання дозволить чітко уявити той позитивний результат який ми намагаємось досягти і відрізнити його від хибних результатів.
Отже, проблема штучного інтелекту виявилась однією із таких, в центрі якої стоїть людина. Адже людському інтелекту належить осягнути зміст інтелекту взагалі а значить і себе як його частинний випадок. Саме тут міститься основний філософський акцент цієї проблеми. Розглядаючи інтелект як інструмент розв’язання різноманітних задач, ми приходимо до бачення задачі створення штучного інтелекту як задачі задач. Звичайно в такому формулюванні проблему розв’язати не можна.
Історія досліджень в галузі штучного інтелекту на сьогодні виглядає різноманітною і повчальною. Тут були і злети і розчарування. Нестримний оптимізм змінювався обережною розважливістю. Багато вчених присвятили свою кар’єру проблемі інтелекту, навіть не домовившись про його зміст.
У зв’язку з проблемою ШІ розвинулись та отримали новий поштовх багато наук. Інформатика змінила наші уявлення про інтелект та інтелектуальні засоби праці, так і не давши остаточних відповідей на філософські питання. Комп’ютери дозволили людині дізнатися про себе більше ніж про комп’ютер [4].
Спроби створення частинних випадків штучного інтелекту дозволили навчити машини розпізнавати образи, маніпулювати інформацією і базами знань, підтримувати спілкування з людиною, але не дали відповіді на найважливіше питання, що таке свідомість. І чи можливий інтелект без свідомості.
Виявилось що найскладніше це не розміщення знань у машині, а видобування їх з людини. Вивчення природних мов та способів подання знань в людській свідомості також збагатили наші знання про себе. Проблема штучного інтелекту виявилась суттєво антропологічною. І хоча сучасний еволюційний підхід розглядає людський інтелект лише як частинний випадок інтелекту взагалі, наша власна свідомість залишається тим єдиним доступним мірилом, тим еталоном, за яким ми будемо завжди оцінювати успіхи в моделюванні інтелекту.
Банки застосовують системи штучного інтелекту (СШІ) в страховій діяльності (актуарна математика) при грі на біржі і управління власністю. В Серпні 2001 року роботи виграли в людей у імпровізованому змаганні по трейдингу BBC News, 2001). Методи розпізнавання образів, (включаючи, як більш складні і спеціалізовані, так і нейронні сітки) широко використовують при оптичному і акустичному розпізнаванні (в тому числі тексту і голосу), медицинській діагностиці, спам-фільтрах, в системах ППО (визначення цілей), а також для забезпечення ряду інших задач національної безпеки.
Розробники комп'ютерних ігор вимушені застосовувати ШІ тої чи іншої міри пропрацьованості. Стандартними задачами ШІ в іграх є відшукання шляху в двовимірному або тривимірному просторі, імітація поведінки бойової одиниці, обрахунок вірної економічної стратегії і так далі.
Проглядаються два напрямки розвитку ШІ:
· перший полягає у вирішенні проблем, пов'язаних з наближенням спеціалізованих систем ШІ до можливостей людини і їх інтеграції, яка реалізована природою людини.
· другий полягає у створенні Штучного Розуму, який представляє інтеграцію уже створених систем ШІ в єдину систему, здібну вирішувати проблеми людства.

Комментарии

Популярные сообщения из этого блога